Уксусна кислота 99,9% 1 л (п/ет)

З повним асортиментом нашої продукції можна ознайомитися на сайті компанії ( silur.prom.ua )

Уксусна кислота, CH3COOH

Б— цвільна рідина з характерним різким запахом і кислим смаком. За температури нижче ніж 17 °C оцтова кислота замерзає, що ускладнює її фасування в холодну пору року. Гігроскопічна. Необмежено розчинна у воді. Змішується з багатьма розчинниками; в оцтовій кислоті добре розчинені неорганічні сполуки та гази, як-от HF, HCl, HBr, HI та інші. Абсолютна оцтова кислота називається крижаною, бо під час замерзання утворює льодоподібну масу. Щільність: 1,05 г/см3. Температура кипіння: 118 °C. Температура плавлення: 16 °C. Молекулярна маса: 60,05 г/моль.

Техніка безпеки:

Пари оцтової кислоти подразнюють слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. Поріг сприйняття запаху оцтової кислоти в повітрі розташований у зоні 0,4 мг/л. ПДК в атмосферному повітрі становить 0,06 мг/м3, у повітрі робочих приміщень — 5 мг/м³.

Дія оцтової кислоти на біологічні тканини залежить від ступеня її розведення водою. Небезпечними вважаються розчини, у яких концентрація кислоти перевищує 30 %. Концентрована оцтова кислота здатна викликати хімічні опіки, що ініціюють розвиток коагуляційних некрозів прилеглих тканин різної протягності та глибини.

Токсикологічні властивості оцтової кислоти не залежать від способу, яким вона була отримана. смертна доза становить приблизно 20 мл.

Застосування:

Водні розчини оцтової кислоти широко використовуються в харчовій промисловості (харчова домішка E260) і побутової кулінарії, а також у консервуванні. Уксусну кислоту застосовують для отримання лікарських і запашних речовин, як розчинник (наприклад, у виробництві ацетилцелюлози, ацетону). Вона використовується в книгодрукуванні та фарбуванні. Кислота використовується як реакційне середовище для проведення окислення різних органічних речовин. У текстильній промисловості під час фарбування та друкування тканин. У лабораторних умовах це, наприклад, окиснення органічних сульфідів пероксидом водню, у промисловості — окиснення параксилону киснем повітря в терефталеву кислоту.